Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 7)


Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 7)

Валентина Левицька

 

Частина 7

      Коли Дмитрик лягав спати, він навіть не підозрював, що на нього чекає через кілька годин. Він як завжди вмився, почистив зуби, заліз під ковдру і заплющивши очі уявляв себе супер -  героєм, що володіє майстерністю карате і рятує світ від зла. Уявляючи себе верхи на драконі, як улюблений герой з мультфільму «Ніндзяго», могутній воїн рятує світ від нашестя вчителів – зомбі. Вороги ловлять у полон дітей і катують їх, змушуючи читати товстенні книги, вирішувати складні приклади і вчити безліч правил та теорем. І вже через деякий час полонений теж стає зомбі і починає ловити інших дітей, що б змушувати їх вчити, вчити, вчити і так до безкінечності. Але відважний вершник дракона, майстер кам’яного кулака стане на боротьбі зі злом, і захистить дітей від катувань навчанням.

754777
     Діма не помітив, як заснув і же у ві сні він летів на драконі, але не над містом, де бігали вчителі – зомбі, а над долиною, лісом, вздовж широкої і бистрої ріки, яка на сонці виблискувала діамантово прозорою водою. Вітер куйовдив волосся і свистів у вухах. На мить хлопчику здалося, що все це відбувається насправді, але він згадав, що драконів не існує й заспокоївся. Чудовий сон, не кожного дня ти летиш високо в небі верхи на золотому драконі.  
     Через кілька хвилин на обрії з’явився величезний замок, який оточував високий і міцний мур. Дракон почав знижуватися, а коли до замку залишилося кілька сотень  метрів, дракон сів на землю якраз перед чоловіком, що стояв непорушно. Здавалося, що він ані трохи не злякався могутньої істоти, і ані скілечки не здивувався хлопчику у піжамі, що сидів на драконячій шиї. Дракон опустив ліг на землю і поклав свою голову перед чоловіком у плащі. Дмитрика здивувала така поведінка тварини, адже він вважав, що драконів нереально приручити, і вони не можуть себе поводити, як домашні песики. «Може ти ще й капці приносиш?» — подумки запитав Діма.

Ні, капці він не приносить, — відповів чоловік у плащі.
Але…. Як ви? ….. Хто?… – намагався зв’язати докупи слова Дмитрик втратив дар речі, і широко розкривши очі здивовано дивився на незнайомця.
Як я прочитав твої думки? – запитав чоловік, — адже саме це ти хотів спитати?
Так, — ледь чутно від подиву вимовив хлопчик.
Я багато чого вмію і знаю, Дімо. Але це не головне, головне зараз те, що ти прилетів на порятунок королівства Обен, як говориться в давньому пророцтві.
Що? – очі Дмитрика стали ще більшими від здивування, — яке королівство? Який порятунок? Ти що, з дуба впав? Мені дев’ять років і я маленький хлопчик, що навчається в третьому класі. Ти мабуть мене з термінатором переплутав. – ну й дивний сон, подумав хлопчик.
Це не сон, — запевнив чоловік, — все відбувається насправді. Ти у чарівній країні Обен, якою править король Нокар. Ти був покликаний, що б здолати наймогутнішого чаклуна у всіх світах і врятувати нас від загибелі. – гордо промовив чоловік.
Он воно як, — тихо відповів Діма, а сам подумав «Звідки в моєму сні цей божевільний? Він би ще мене змусив город садити чи асфальт класти, чого вже там соромитися, сьогодні чаклуна здолаю, завтра асфальт закатаю, а післязавтра зупиню нашестя прибульців. Годі цієї маячні, час прокидатися».
Нічого не вийде, — голосно промовив незнайомець, — це не сон і все відбувається насправді.
Та я вже це чув! – роздратовано вигукнув хлопчик, — я лише…
І не встиг він закінчити речення, як дракон в мить перетворився в золотого метелика, а сам Діма впав на траву, боляче  вдарившись м’яким місцем.
Ой – йой-йой-йой-йооо!!! – застогнав хлопчик. – Як боляче!
Ось бачиш, ти не спиш і це не сон. – весело сказав чоловік.
А обов’язково було представляти саме такі докази реальності даної події? – обурився Діма. – Що, не можна було придумати якийсь матрац чи хоча б попередити про падіння.
Обраний повинен бути готовий до будь яких несподіванок. – усміхнувся дивак. – вставай, нам час йти, на нас чекають у палаці.
Ага, біжу, волосся назад! – сердито промовив хлопчик, — я встати не можу, не те що йти.
Мене попереджали, що буде важко, але ж я навіть уявити не міг, що наш рятівник виявиться таким слабаком і скиглієм. – з нотками розчарування в голосі промовив чоловік.
Сам ти слабак і скиглій! – обурився Дмитрик, — а я сміливий, терплячий і нічого не боюся! – впевненим голосом промовив хлопчик, і накульгуючи на праву ногу пошкандибав за чоловіком у плащі, намагаючись рівно тримати спину з високо піднятою головою. Але це йому важко вдавалося, адже місце забою нестерпно боліло і заважало рівно йти. Проте Діма не здавався і терпляче йшов за диваком у капюшоні.  – може хоч води дасте попити, чи ваш кодекс честі не дозволяє?
Та будь ласка, пий на здоров’я, — і чоловік простягнув хлопцю шкіряній бурдюк, що віддалено нагадував флягу, які Діма бачив у фільмах про солдат.
Я що, потрапив у кам’яний вік? – втамувавши спрагу, Дмитрик простягнув міх з водою незнайомцю і кивком голови подякував. – зазвичай воду у пластикових пляшках тримають а не в бозна чому.
У цьому світі час плине зовсім по іншому, тут немає автомобілів і електрики, телевізорів і пральних машин. Ніхто не знає, що таке комп’ютер чи Інтернет. -  продовжував пояснювати незнайомець.
Немає Інтернету? Я що, потрапив у світ динозаврів? Як же я без Інтернету  жити буду? Я ж і дня не протягну без свого мобільного телефону! А в мене, між іншим, відкрився новий рівень в «Shado figte». Охохо! Я пропав! – похнюпився хлопчик.
На ці дурниці у тебе не буде часу, повір мені. – тобі потрібно врятувати цілий світ від абсолютного зла, так що зберись, адже за кілька хвилин ми постанемо пере Її високістю королевою Анул і юною принцесою Азум. Принцеса більше за всіх вірить у могутність і непереможність обраного. Вона чекала на тебе все своє життя, тож не осоромся і постарайся виправдати її сподівання.
Капець, я влип! – сказав Діма, але робити не було чого, він обтрусив піжаму, поправив скуйовджене волосся і вирівняв спину. Біль не зник, але хлопчик не міг показати принцесі, що він слабак, тому терпляче з рівною поставою крокував за диваком.
     Чим ближче підходили вони до королівської стіни, тим вищою вона ставала. Коли хлопчик з чоловіком стояли перед воротами палацу, Діма підняв голову і від подиву аж розкрив рота.
Нічого собі! Вона ж до неба дістає! Через таку стіну жоден ворог не проб’ється.  – захоплено промовив він.
Для цього її і збудували, щоб жоден ворог не зміг потрапити по той бік стіни і нашкодити жителям королівства чи членам королівської сім’ї. – пояснив чоловік.
 Тоді чому ж король пішов на війну? Хіба не легше було б сховатися за неприступним муром і чекати, коли вороги відступлять? – запитав Діма.
     Ховаються тільки боягузи. Справжній чоловік не буде ховатися, він обличчям до обличчя зустрінеться з ворогом і буде битися з ним, доки один не переможе, а інший не впаде переможеним. – пояснив чоловік у плащі, — що ж то за правитель, який ховається й боїться стати на захист своїх підданих?
     Ооо! У нашому святі таких правителів вистачає. От би їх сюди, на поле битви, ото б комедія була. Бігли б від ворога землі не торкаючись, ще й напевно, верещали від страху, мов дівчиська. – всміхнувся Діма.
Знаю, бачив на власні очі. – сказав дивак.
Як? Звідки? – здивувався школяр.
Я часто буваю у вашому світі. А як по твоєму, я знайшов тебе? – чоловік повернувся до Діми передом і зняв капюшон, що ховав обличчя незнайомця.
То це ви?! – здивовано вигукнув Дмитрик.
     Перед ним стояв всміхаючись той самий вчитель з карате, до якого вони з татком ходили на запис. Тільки борода й вуса стали довшими, ніж були в той день. Хлопчик завмер від здивування і тільки кліпав очима, не знаходячи підходящих слів для запитань.
     Мене звуть Ородіс, але всі звуть мене Сенсей. Я майстер карате  і чарівник. Мені вже 683 роки і я можу подорожувати між світами. А це мій вірний супутник і помічник Флай. – і він кивнув у бік, де в повітрі застиг золотий метелик, з дивним візерунком, у вигляді очей, на крилах.
     Діма остаточно втратив дар речі. Він дивився на чоловіка й метелика великими очима і не розумів, чи то сон вже занадто дивний, чи то світ, у який він потрапив, неймовірно фантастичний.
     Вітаю тебе, обраний. Ми дуже довго чекали на твоє прибуття. – з повагою в голосі привітався Флай.
Він ще й розмовляє! – ще дужче здивувався хлопець, — Збожеволіти! Оце пригода! В школі мені ніхто не повірить! А балакаючі коти у вас є? – вже не зміг зупинитися хлопець.
     Це королівство Обен, а не гра «Балакаючий Том», Дмитре, зберись і зрозумій, темний чаклун це не жарти. Наймогутніші воїни не змогли його здолати, на твоїх плечах порятунок тисячі життів, а ти про дурниці думаєш. – суворо говорив Сенсей. – доля нашого світу у твоїх руках, тож будь таким люб’язним, врятуй Обен, а вже потім шукай балакаючих котів.
Та я пожартував. – обурився Дмитрик, — ти завжди такий серйозний?
Жартівник з нього нікудишній – відповів Флай, — проте він надійний друг і вправний воїн.
Вибач, якщо образив тебе, Сенсею,я не хотів. – перепросив Дмитрик.
Ось саме за це, ти й став обраним. – сказав Майстер. – світла душа й добре щире серце привели тебе на порятунок нашого світу.
Постараюся вас не розчарувати. – всміхнувся Діма.
     І всі троє зайшли через міцні ворота і попрямували в бік замку на зустріч із королевою і принцесою.

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 1)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 2)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 3)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 4)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 5)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 6)

 

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


7 × четыре =

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>