Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 6)


Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 6)

Валентина Левицька

 

Частина 6

     В замку панував хаос. Всі бігали та метушилися. Прислуга збирала речі, воїни готувалися до бою, а принцеса мчала сходами до бібліотеки. Відлуння її кроків рознеслося просторими коридорами замку, але на неї ніхто не звертав уваги, тому що кожен був зайнятий своєю справою. Не зменшуючи швидкості вона забігла в бібліотеку і ледве не збила Віккі з ніг.

-         Обережніше, блискавко, а то приб’єш мене і моргнути не встигну. – сказав ошелешений хлопець. – ти чого літаєш, мов ошпарена?

-         Там цей… як його…. Ну…. Ти зрозумів… — важко дихаючи пролепетала Азум.

-         Якраз таки нічого не зрозумів. – похитав головою Віккі. – ти людською мовою говориш?

-         Зачекай хвильку – прошепотіла дівчинка, а вже через хвилину почала розповідати. – Від сенсея прийшов лист. Завтра він приведе обраного і наше королівство буде врятоване!

-         Щось я не дуже впевнений в цьому вашому обранці. – із сумнівом сказав Віккі. – кращі воїни, що роками навчаються бойовим мистецтвам не можуть протистояти Темному, а тут всі вважають, що якийсь хлопчисько здолає найстрашнішу істоту у всіх вимірах. Маячня!

-         Ти як завжди – вершина оптимізму! – образилася Азум – в нас тільки й залишається надія на обраного і віра в його сили.

Ще з хвилину діти стояли й мовчки дивилися один на одного. Першою промовила Азум:

-         Знаєш, я хвилююся татка. Він разом із військом вирушив на зустріч ворогові і скоро вступить із ним в смертельний бій. Його ж можуть поранити чи ще страшніше – вбити! – майже пошепки вимовила дівчинка страшне для неї слово і в очах з’явилися сльози.

-         Наш король найсильніший і найвправніший воїн у всіх світах, нікому не під силу його здужати! – із натхненням сказав Віккі, — це не ти повинна боятися, а вороги, які встануть на його шляху, адже їм сильно не по здоровиться. Уяви як вони чкурнуть з переляку, коли побачать могутнього воїна із мечем дракона у руках, — усміхнувся хлопчик, — солдати Темного в мить накивають п’ятами з переляку. – і Віккі скорчив смішну гримасу переляканого воїна.

-         Ти правий, — всміхнулася дівчинка, — мій тато наймогутніший і найкращий воїн. А меч дракона, який подарувала Добра чарівниця, наймогутніша зброя у всіх світах. Дякую тобі, Віккі, що завжди підтримуєш мене. Без тебе мені було б дуже погано. – Азум обійняла друга і ледь чутно прошепотіла – друзі назавжди!

-         Друзі назавжди! – так сало ледь чутно промовив Віккі.

Діти ще довго про щось розмовляли, гортали книжки й обговорювали. А тим часом військо короля йшло назустріч ворожій армії чудовиськ, яку очолював Темний Чаклун. Сильна й непохитна королівська армія завжди наганяла страху на своїх ворогів і у всіх світах було відомо про відважного і непереможного короля з чарівним мечем. Проте ніхто не знав, що навіть Чаклун тремтів перед міццю правителя, але він нікому не показував свого страху. Він знав, що страх його найлютіший ворог і не можна було його здолати, адже з дитинства Темний був боягузом і плаксієм. Його шпиняли однолітки і давали різні кумедні прізвиська. В голові промайнуло: «Боягузок – намочив підгузок!» і на обличчі темного застиг вираз невимовної люті. Він помститься усіх, хто його ображав, адже він тепер могутній чаклун і ніхто не стане йому на заваді.

Відстань між арміями скорочувалася і до вирішальної битви залишалися лічені години. Усі жителі королівства знайшли притулок у королівському замку. Його територія була дуже велика, а височенний мур, що його оточував міг стримати ворожі війська. Азум разом із мамою королевою допомагала розносити їжу підданим, Віккі допомагав носити важку відра з водою. Всі об’єдналися у важкий час. Не було бідних чи багатих, знатних чи простолюдинів, у королівстві всі жили дружньо і у важкий період ставали однією родиною, де піклуються один про одного і захищають. Придворні кухарі готували у величезних казанах кашу, пекарі пекли багато хліба, а лікарі й знахарі готували свої приміщення для прийому поранених, адже жодна війна не обходилася без поранених.

Азум подобалося допомагати мамі й роздавати їжу звичайним людям, вона розуміла, що з часом вона стане новою королевою і буде дбати про свій народ. Доброті, щедрості, вмінню співчувати треба вчитися ще з дитинства. Для хорошого правителя головне не золото і багатство, а безпека й благополуччя народу стоїть на першому місці. «Король несе відповідальність за всіх своїх підданих і до останнього подиху повинен їх захищати». Саме ці слова завжди повторював тато принцеси. Змалечку батьки дівчинки навчали її людяності й справедливості. Мама казала: « не страшно бути бідним, страшно бути жадібним і безсердечним. Краще добре серце і чиста совість, ніж камінь у грудях і золото в кишенях». Принцеса розуміла все це і знала, що добро завжди перемагає зло. І в той час, коли вона разом із мамою носила їсти в намет для стареньких бабусь, а тато йшов на зустріч темним силам, в її серці жила надія. Надія на непереможну й світлу силу добра, яке завжди перемагає. І надія на Обраного, якого так усі чекають. «Віра, надія, любов.» — подумки промовила Азум, простягаючи тарілку із кашкою старенькій бабусі. Літня жінка всміхнулася й подякувала дівчинці, і ця щира посмішка наповнила душу теплом и впевненістю. «Все буде добре! Я це знаю!» — прошепотіла принцеса і пішла далі займатися корисною справою.

 

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 1)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 2)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 3)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 4)

Казка — розмальовка «Дмитрик у чарівній країні» (частина 5)

 

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


пять + = 8

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>